У статті розглядається маловідома літературознавча діяльність Івана Стешенка (1873-1918), вивчається його опублікована й архівна спадщина в контексті проблем компаративістики початку ХХ ст. Показано, що І. Стешенко мав свою концепцію розвитку української літератури, яка враховувала й зовнішні суспільні чинники, і внутрішні іманентні закономірності саморозвитку, збагачуючи українське літературознавство новими підходами, розширювали його методологічні обрії.