У статті розглядається процес змінення ставлення до "масової літератури" в академічному літературознавстві протягом другої половини XX ст. Протиставлення "елітарної", "високої" та "низької", "масової" словесності, яке переважало в науковій думці до середини XX ст., поступово замінюється розумінням самобутності та самоцінності масової літератури на тлі змінення основних підходів до вивчення масового суспільства й масової культури. Учені починають пошуки методології для дослідження масової літератури, яка б не спиралася на класичні літературознавчі уявлення про естетичну цінність і художню вартість літературного твору, оскільки ті не придатні для вивчення популярної словесності. Авторка аналізує праці сучасних закордонних учених (Дж. Кавелті, Ф.Моретті,П. Свірський), присвячені ролі масової літератури в сучасній культурній ситуації.
