75 років відділяють нас від страшної, гнітюче-дикої дійсності, що накрила українські землі на початку 1930-х років, яка зветься холодними нейтральними словами "голодомор", "геноцид", "репресії проти селянства"... А що за ними стоїть?! Подих смерті, стогін людей, що помирають, безжалісні вбивства невинних, опухлі від голоду діти, які стали свідками й безпосередніми учасниками жорстокої, нелюдської кампанії 1932-1933 років, розгорнутої радянською владою проти українського селянства й покликаної сприяти "розбудові комунізму, світлого майбутнього". І байдуже, що через кістки, по трупах мільйонів людей і, найжахливіше, - ДІТЕЙ! "Мета виправдовує засоби", і все. І на цьому крапка. Так сталося, тому що так мало бути?
