У статті аналізуються варіанти переходу до нових світових стандартів, їх послідовна, і майже безуспішна, реалізація за принципом "шляху найменшого опору", що й призвело до плутанини і втрати якісних показників підготовки фахівців. Окреслюються першочергові заходи та зміни, що їх потребує теперішня українська система підготовки фахівців.