У статті розглянуто такі аспекти функціонування теорії масової культури, як ідеалізація народності, європейський контекст національних (слов"янських) літератур, місце гердерівської концепції народності в генезі слов"янського романтизму. Висвітлюється зародження форм масової культури у XVIII ст. та її відмежування від фольклору, трактування "народницького письменства" в українській літературі та суголосних явищ у слов"янських країнах. З"ясовано розуміння "високої" культури критиками доби раннього українського модернізму. Авторка наголошує на тому, що в процесах модернізації української літератури проектам "загальнонародної" і "високої" культури належить особлива роль. Водночас зазначається, що найоригінальнішою формою розвитку українського класичного письменства була модель популярної літератури.
