Автор, спираючись на численні приклади вживання частки та в розмовному мовленні, виявляє найчастотніші її комунікативні смисли, якими є 1) спонтанність виявлення мовцем думок, почуттів, оцінок тощо; 2) підсилення слів адресанта; 3) буденність події, факту, про які йдеться в повідомленні; 4) вимушеність згоди зі словами, рішеннями, вчинками тощо співбесідника та деякі інші. Здійснено спробу встановлення парадигматичних зв"язків цієї частки з іншими дискурсивними словами.
