Багаторічні спостереження за станом викладання української літератури в середніх загальноосвітніх навчальних закладах України засвідчують, що однією з найактуальніших проблем літературної освіти є організація позакласного читання учнів. Інколи в учительському колі доводиться чути нарікання на невелику кількість годин з української та зарубіжної літератур і недоцільність витрачання дорогоцінного часу на уроки позакласного читання та літератури рідного краю. Деякі недалекоглядні словесники вважають своїмголовним завданням вивчення програмового матеріалу, позаяк саме якість його засвоєння буде в полі зору інспекторських перевірок, екзаменаційних звітів та зовнішнього тестування. Такий прагматичний підхід призводить до ігнорування специфіки уроківпозакласного читання, тиражування трафаретних і нудних занять, на яких учитель, а в кращому випадку, окремі учні лише переказують зміст творів, рекомендованих для самостійного ознайомлення.
