У статті досліджуються проблеми сучасних трансформацій з освітньому процесі з позицій переходу до нового парадигмального способу тлумачення як сутності історії філософії, так і її викладання. Особлива увага акцентується на проблемі зміни цілей та методів викладання історії філософії, співвідношення раціонального та ірраціонального у вивченні історії філософії. Автор обгрунтовує та аргументує необхідність запровадження нових стандартів та нових вимог щодо підготовки професійних кадрів з позицій викладу історико-філософських дисциплін.
