У статті розглядається один з підходів новаторської педагогіки кінця XIX - початку XX ст. в Німеччині, який отримав назву "нове виховання". Найбільш відомими "школами нового типу" стали сільсько-виховні будинки Г. Літца та "Вільна шкільна громада Віккерсдорф" Г. Вінекена. Авторка акцентує увагу на нових засобах виховання та формах організації діяльності учнів, що використовувалися педагогами-новаторами. таких як виховання через "товариства" або "родини", впровадження самоврядування, використання праці у майстернях, фізичне та культурне виховання, а також формування особистості, яка б змогла у майбутньому вплинути на долю держави.
