У статті проведений аналіз значення застосовуваних на практиці урядами країн Південної Америки елементів антициклічної політики і "неосоціалізму" для цивільного суспільства цих країн, що розвиваються. Державне планування Андських країн і країн Ла-Плати спрямовано на збалансованість економіки і доповнюється регулюванням господарських процесів у національному й інтернаціональному масштабах. Специфічною рушійною силою змін в Латинській Америці стають окремі інститути й організації, економічні угруповання,профспілки й інші формалізовані або масові організації. Ліві радикали в Латинській Америці тяжіють до етатистської моделі, а лівоцентристи прагнуть "третього шляху" розвитку.