У зв"язку зі стрімкою зміною наукової парадигми дедалі ширшає коло мовознавців, що не просто формально описують фонеми, морфеми, лексеми речення, а використовують факти мови як засіб для глибшого проникнення в етнічні процеси. Такий спосіб роботи з мовним матеріалом запропонував основоположник загального мовознавства В. фон Гумбольдт. Значних результатів на цьому терені досягли Г-В. Лейбніц, Ф. Боас, Е. Сепір, Б. Фосслер, Л. Шпітцер, Ш. Баллі, О. Потебня. Різні аспекти проблеми зв"язку мови і культури актуалізують у своїх дослідженнях сучасні вітчизняні й зарубіжні мовознавці - А. Вебжицька, Ю. Караулов, Ф. Нікітіна, Г. Уфимцева, В. Кононенко, О. Залевська, В. Жайворонок, Ж. Соколовська, О. Сербенська, М. Кочерган, Г. Яворська, І. Голубовська,Т. Радзієвська, В. Манакін та ін. У нашій статті ми ставимо за мету коротко розглянути національний характер структурних рівнів мови й перебіг і результати його дослідження в науці.
