Однією з ключових проблем сучасного літературознавства є питання про суть автора в літературі, рівень його оприявнення в художньому світі, можливості - гіпотетичні та реальні - знайти чи бодай окреслити "авторський силует" у матриці твору. На думку М.Зубрицької, "кожна книжка, кожний мистецький текст - це нескінченний процес одночасно відтворення і творення дійсності за допомогою унікальності та неповторності людського досвіду... Автор у процесі творення власного текстуального світу переживав дивовижний стан перевтілення в іншого, ставав сам як інший, а його голос набував властивостей симфонічного звучання, в якому вже не було суттєвим запитання: де говорить автор? де наратор? а де саме лунає багатоголосся літературних персонажів?" |7, 48]. Стаття, щопублікується далі, присвячена зазначеній проблемі. В ній, зокрема, йдеться про: автора як смислотворчу та формотворчу основу твору; автора як формального посередника літературної комунікації; спробу компромісу між правом автора та автономністю твору.