Стаття присвячена з"ясуванню причин, особливостей та наслідків синкретизму релігійних та світських елементів у дзен-буддизмі. Автор, аналізуючи взаємовпливи між буддизмом та традиційними мистецтвами середньовічної Японії, з"ясовує питання: чому та яким чином відбувався процес синкретизації релігійного та світського в межах дзенських шкіл. Автором робиться висновок, що синкретизм світського та релігійного в дзен-буддизмі втілився у понятті "до" - загального універсального шляху осягнення істини та відобразився в явищі дзенських мистецтв, об"єднаних єдиною спільною філософсько-релігійною основою, обумовленою такими наріжними положенням дзен-буддизму, як "хонгаку", "хобен" "саторі" та практикою "сікен". Проте, з іншого боку, готовність адептів дзен йти на зближення з мирською діяльністю зрештою призводить до змирщення дзен-буддизму.
The article is devoted to the explanation of the causes and peculiarities of religious - secular syncretism in Zen. Its significance for zen-budhizm"s evolution is also observed. The author analyzes the peculiarities of interference between traditional Japanese arts and zen-buddhizm"s principles . He explores in what way it influenced on the evolution of this original direction of the Far-East Buddhism. The author arriv&es at a conclusion that the religious - secular syncretism in zen-budhizm was embodied in the "DO" principle, which was derived from such significant ideas of Zen as "hongaku", "hoben", "satory" and practice of "shiken". On this principle many tradit&ional Japanese arts were based. But permanent interest of Zen Buddhists to secular activity leads to the laicisation.
