Розглядається спадщина Тараса Шевченка як історіографічне джерело, висвітлюється її роль у вивченні історії історичної науки, вплив на утвердження національних традицій української історіографії. З позицій джерелознавства аналізуються поезія, проза, драматургія, щоденник, листування, образотворчі твори Т. Шевченка, його діяльність у Київській археографічній комісії, творчі зв"язки з провідними істориками.
