Стаття присвячена політичним аспектам однієї з найвпливовіших концепцій європейської інтеграції - неофункціоналізму. На основі критичного аналізу першоджерел класиків неофункціоналізму та сучасних тенденцій його розвитку визначаються основні переваги танедоліки цієї теоретичної школи, досліджується роль неофункціоналізму у формуванні теоретичного фундаменту та політичного курсу європейської інтеграції. Робиться узагальнюючий висновок про те, що Об"єднана Європа має базуватися не стільки на формальнихінституціях, скільки на спів падінні стратегічних інтересів, спільних економічних досягненнях, практичній різногалузевій співпраці.
