Програми академічної мобільності - це можливості для здобувачів освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (бакалавр, магістр, доктор філософії), молодих та досвідчених науково-педагогічних працівників (асистенти кафедр, викладачі, доценти, професори) та науковців (молодші старші наукові працівники) навчатися, викладати, стажуватися або проводити дослідження в іншому закладі вищої освіти чи науковій установі, як в Україні, так і за кордоном, з метою обміну досвідом ,розвитку загальних та спеціальних (фахових)компетентностей її учасників, підвищення якості освіти та інтеграції в міжнародний освітній простір. На сьогодні діють різні типи програм, зокрема кредитна (короткострокове навчання з подальшим перезавантажуванням кредитів у рідному закладі) та ступенева (навчання за повним курсом з отриманням спільного чи подвійного диплому) мобільності. Міжнародна співпраця реалізується в межах угод між університетами-партнерами, які оприлюднюються на відповідних сторінках офіційних сайтів закладів освіти.Здобуті кредити або кваліфікації визнаються обома сторонами. Програми можуть бути як міжнародними (наприклад, за програмою Еразмус +), так і національними. Це - в теорії, а що ж на практиці? Ми вирішили запитати про особистий досвід участі в програма&х мобільності здобувачів освіти різних рівнів Факультету журналістики Університету Грінченка і ось, що дізналися "з перших вуст".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
