У своїй поезії воєнного часу Станіслав Чернілевський звертається до болісної дихотомії плинного й універсального. Його строфи не втрачають високого громадянського темпераменту, що є класичною рисою його творчості, але водночас набувають суворих есхатологічних рис. Поет показує вселенський і космологічний масштаб людського життя і смерті, катастрофізму війни й дегуманізації. Вірші.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
