В епіцентрі цих роздумів – вірш Миколи Зерова Овідій, що зосереджує у собі різні вектори розгалуженого критичного сюжету про співзвучність мотивів класика римської літератури в його книзі Скорботні елегії з мотивами української поезії 20–30-х рр. минулого століття. Овідій М. Зерова (1922) найперше вражає читача описами природи, побуту та звичаїв у краю, де опинився римський поет, вигнаний з Риму імператором Августом за начебто аморальні книги Любовні елегії та Мистецтво кохання.
