Сучасна освіта в Україні надто захоплюється пересаджуванням досвіду європейських й американських країн, інтегруванням навчальних предметів, тому продукує химерні кентаври, нехтуючи специфікою нашої національної дійсності, яка віками перебувала в колоніальній залежності, виборювала право самодостатнього суб"єкта свого буття. До українського письменства "історичною міркою чудно було б доходити, та й неможливо цілком", - застерігав С. Єфремов. Логікоформальні методи, типологічні ряди, застосовувані при аналізі літературного руху з притаманною йому історичною тяглістю в середовищі повноцінної культури, з хронологічною послідовністю творчих процесів, стадіальністю та суміжністю стильових тенденцій, на чому наполягав, наприклад М. Рудницький, не завжди ефективно прикладаються до нашої літератури, на відміну від французької чи англійської. Вони розвивалися в благополучній інфраструктурі, кожна ланка якої відповідала власній іманентній сутності, не замінюючи іншу.
