У статті здійснено критичний аналіз методології Артура Кіфера (описаної в книзі «Еклезіаст і сенс життя в стародавньому світі», Cambridge University Press, 2022), а саме його поняття «сенс життя», застосованого до аналізу книги Еклезіаста. Мій головний аргумент полягає в тому, що «троїста концептуальна схема» сенсу життя, запозичена з царини ем- піричних психологічних досліджень (когерентність – мета – значущість), не може бути результативною при аналізі теологічних чи філософських текстів, які передбачають ви- сокий рівень узагальнення. З іншого боку, оскільки термін «сенс життя» відсутній в мові Еклезіаста й у інших давніх текстах, а його власне значення є вкрай нечітким, воно незда- тне відігравати роль корисного аналітичного інструмента.
