Схарактеризовано особливості вербалізації категорії сакрального в українській лінгвокультурі в період російсько-української війни 2022 р. Окреслено тяглість традиції у презентації релігійних смислів та їх модернізацію в сучасних умовах як своєрідну лінгвокреативність українців щодо продовження національної традиції в моделюванні семантико-прагматичних смислів у площині сакральне-профанне. Звернено увагу на те, що вербалізація сакрального й антисакрального, як і все в мовній системі й мовленні, демонструє поступ, динаміку, розвиток. Досліджено мовні вияви процесів сакралізації, десакралізації, ресакралізації як складників категорії сакрального. Продемонстровано роль мовної гри на різних рівнях (графічному, словотвірному, фразеологічному), у десакралізації окремих релігійних понять. Обгрунтовано культурну й світоглядну зумовленості сакрального, що реалізовуються в частковій десакралізації релігійних і сакралізації національно прецедентних понять, передовсім українських Збройних сил. Закцентовано увагу на появі нових специфічних прецедентних текстів, у яких часткова десакралізація важливих релігійних понять є своєрідним тлом для увиразнення сакралізації Збройних сил й України, що демонструє одночасно і тяглість традиції, і новаторство в українській &лінгвокультурі.