Стаття присвячена домінантним характеристикам усного та писемного тексту в аспекті лінгвоекспертології. Аналіз передбачає законодавчо визначену аргументацію щодо лінгвістичних експертиз усного та писемного мовлення, а також наукову інтерпретацію особливостей тексту при фаховому дослідженні. Стверджується, що лінгвістичну екпертизу усного / писемного тексту некоректно розглядати лише в контексті криміналістичної експертизи, зокрема авторознавчої чи почеркознавчої, або ж експертизи відеозвукозапису. Підкреслено, що лінгвістична експертиза усного / писемного тексту може бути самостійним типом лінгвістичної експертизи, з відповідно виробленими критеріями та методологічними засадами щодо її проведення та апробації в судовій практиці. Ідеї статті корелюються з міждисциплінарними підходами, зокрема психологічними, соціологічними, медичними та ін., що синтезують критерії якісної діагностики усного / писемного тексту. Авторами зроблено акцент на сучасних методиках, нових дискурсах та принципах аналізу домінантних характеристик усного / писемного тексту в лінгвоекспертній діяльності. Запропоновано орієнтовний перелік діагностичних питань, що є типовими для лінгвістичних експертиз усного / писемного тексту; визначено маркери для ідентифікації текстів назва&ного типу в юридичній практиці. Доведено, що рівень доказовості при комплексному аналізі усних / писемних текстів залежить від глибини і точності фахової аргументації, типологічності запропонованих для дослідження мовних фактів чи їх повторюваності,& а також можливості співвіднести аналізовані мовні одиниці усного / писемного тексту з екстралінгвальними факторами, що зумовили появу тексту.
