У статті проаналізовано сутність рішень та діяльності провідних міжнародних організацій у справі врегулювання міграційної кризи сучасності, а також сприйняття світовою спільнотою Глобального договору про безпечну, впорядковану та легальну міграцію, якийбув розроблений під егідою ООН і прийнятий країнами-членами цієї організації 10 грудня 2018 р. у м. Марракеші (Марокко). Це була перша міжнародна компромісна угода між країнами донорами і реципієнтами мігрантів. Понад 160 держав підписали Договір, вважаючи, що вже давно назріла необхідність міжнародній спільноті досягти більш реалістичного розуміння глобальної міграції. Частина держав відмовилася підписати Договір, серед яких були сім держав ЄС та Україна. За змістом Договір спрямований на лібералізацію режиму міграції, що пояснювало його неприйняття багатьма урядами і політичними силами. Неприєднання до Договору ряду країн, які приймали мігрантів, знижує потенційний ефект його застосування. Однак, він може бути корисний для підвищення ефективності легальної міграції, регулювання працевлаштування кваліфікованої робочої сили, в чому зацікавлені країни-реципієнти. Криза міграційної політики окремих держав показала, що низький рівень гармонізації національних законодавств щодо притулку біженців значн&ою мірою сприяв поширенню катастрофи і збільшенню розриву в чисельності шукачів притулку, яких держави змушені були приймати на свою територію.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
