Мета дослідження полягає у з"ясуванні: обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зав"язків, читацьких компетенцій і когнітивного інструментарію, змістуй спрямування головних ідей та життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Боршака в період, який охоплював la belle poque, Першу світову війну. Революцію і закінчився його оселенням у Франції в 1920 р. Методологія дослідження. Біографію Борщака реконструйовано шляхом порівняння інформації двох домінантних текстуальних проекцій, а саме егонаративів й документів інституційного характеру. На противагу його пізнішій українській егонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувалаобставини походження, дитинства й юності (концепт стигми ідентичності Е. Гоффмана), діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує існування двох раніших пластів соціокультурної приналежності - єврейської та російської, тож вибір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації. Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П. Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизн&а визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка завдяки некритичному підходов&і набула поширення в історіографічному полі, виявилася на повірку фікцією. Особливо прикметними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з"ясо&вано питання про його родинне коріння; вперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19 (31) липня 1894 р. в м. Бельци Бессарабської губернії; проаналізовано документи його особової справи 1914-1915 рр. в університеті св. Володимир&а; а також інформацію французької поліції загальної безпеки та радянського НКВС, у т. ч. карної справи його батька - Л. Баршака.
