Тривалий час етномова і етнокультура вивчалася із застосуванням різного понятійно-термінологічного апарату не зважаючи на значущу спільність і можливість дослідження у взаємозв"язку з використанням єдиної системи інструментальних категорій -універсального методологічного базису - семіотики. Семіотика культури дозволила трактувати явища мови і культури як явища одного порядку. Культура досліджується як поліглотичний феномен, а саме, як система знакових систем. У динамічному аспекті культура, що формується в процесі соціально-історичного розвитку народу, постає як сукупність схем або програм предметно-практичної і духовно-теоретичної поведінки людей. За аналогією з біологічною спадковістю можна говорити про культурну спадщину, в рамках якого окремі поведінкові програми розглядаємо як свого роду "культурні гени", системи яких, подібно генетичним кодам, утворюють коди культурні. У даній статті розглядаємо мовний і культурний код, а саме їх взаємодію в лінгвокультурному просторі. Так, поведінкові програми функціонують в суспільстві в знаковій формі: у формі систем соціального символізму, в формі знаків етикету, різного роду сигналів, у формі мови. З цих позицій мову розглядаємо як мегапрограмму, яка регламентує людське мислення і поведінку. Такий &підхід дозволяє виявити зв"язок мови і культури. З позицій семіотики культури вербальна мова є основною, ядерною знаковою системою етнокультури, над якою надбудовуються всі інші знакові системи даної культури як її допоміжні механізми. У статті роз&глянуто співвідношення понять мова і код, а також ряду суміжних з ними понять. Уточнено поняття "лінгвістичний образ". Культурний код поділяється на субкоди з багаторівневою ієрархією. Система культурних кодів з її "вертикальними" і "горизонтальними&" відносинами становить образну систему культури. Одиниці лінгвокультурного коду утворюються при взаємоді культурних кодів із загальномовним кодом. Одиниця лінгвокультурного коду складається з будь-якої кількості лексем, але є природномовним втіленн&ям тільки однієї одиниці
культурного коду (окремого образу). Образні коди культури втілюються лише в
мовних одиницях з образною основою.
For a long time, the study of ethno-language and ethno-culture was conducted based on the use of different &conceptual and terminological devices, despite the significant commonality and the research possibilities in mutual connection with applying a single system of instrumental categories - universal methodological basis - semiotics. The semiotics of cu<ure made it possible to interpret the phenomena of language and culture as phenomena of the same order. Culture is explored as a polyglot phenomenon, as a system of sign systems. In the dynamic aspect, culture, formed in the process of socio-histor&ical development of the people, appears as a set of schemes or programs of subject practical and spiritual-theoretical behaviour of people. By analogy with biological heredity, we refer to cultural heritage, in the frame of which individual behaviou&ral programs are considered as a kind of "cultural genes", whose systems, like genetic codes, form cultural codes. In this article, we consider the language and cultural code, namely their interaction in the linguo-cultural space. Thus, behavioural &programs function in society in a signed form: in the form of social symbolism systems, in the form of etiquette signs, various kinds of signals, in the form of language. From these perspectives, we consider language as a mega program that regulates& human thinking and behaviour.This approach allows us to identify the connection between language and culture. From the standpoint of the semiotics of culture, verbal speech is the main, nuclear sign system of ethno-culture, over which all other sig&n systems of this culture are built as its auxiliary mechanisms.The article deals with the connection between the concepts of language and code, as well as a number of related concepts. The concept of "linguistic image" is specified. The cultural c&
