Проаналізовано поняття "художня література", яке є феноменом епохи Модерну та рівнем "романтичної форми мистецтва". Попередні практики мовлення та письма, такі як епос, риторика та драматичне читання мали "прикладну" функцію та були наслідуванням на рівні позначення "без метафоричного стрибка на рівень позначуваного". Останній досягався в премодерній культурі лише філософією, засобами раціоналізації, а не художніми прийомами. Вихід за межі ремісничих технологій, використання слова на засадах мімезису стає можливим лише в режимі сигніфікації зі значно більш високим рівнем диференціації. Уся культура тяжіє до підстав текстоцентризму, рисами якого є естетична насолода, функціонування слів як знаків, зрушення від твору до тексту, релятивізація постаті автора.
Выполнен анализ понятия "художественная литература", которое является феноменом эпохи Модерна и уровнем "романтической формы искусства". Предыдущие практики речи и письма, такие как эпос, риторика и драматическое чтение имели "прикладную" функцию ипредставляли собой подражание на уровне обозначения "без метафорического прыжка на уровень означаемого". Последний достигался в предмодерной культуре только философией, средствами рационализации, а не художественными приемами. Выход за пределы ремесл&енных технологий, использование слова на основе мимезиса становится возможным только в режиме сигнификации со значительно более высоким уровнем дифференциации. Вся культура тяготеет к основаниям текстоцентризма, чертами которого являются эстетическое& наслаждение, функционирования слов как знаков, сдвиг от произведения к тексту, релятивизация фигуры автора.
The concept of "artistic literature" is analyzed, which is a phenomenon of the modern era and the level of "romantic art form." The previou&s practice of speech and writing, such as epic, dramatic reading and rhetoric had "applied" function and represented an imitation at the level of denotation "without a jump on the metaphorical level of of the connotation". In the days of ancient and &medieval culture only philosophy, by means of rationalization, rather than using artistic techniques, was able to reach the level of connotation. Going beyond the artisan techniques, using of the words on the basis of mimesis is only possible in the &mode of signification with a much higher level of differentiation. The whole culture tends to the grounds of text-oriented perspective, features of which are aesthetically pleasing, the functioning of the words as a signs, a shift of the composition &to the text, the author"s figure relativization.
