В статті у якості вихідного положення висвітлюється розвиток національної мови у минулому та її призначення і можливості у сучасних процесах. Наголошується, зокрема, на історичному формуванні національно-об"єднавчого, культуростверджувального її потенціалу та, відповідно, необхідність її поглибленого розвитку й освоєння у сучасних різноспрямованостях національної самобутності. Українська мова розглядається, зокрема, як дійовий засіб відношення творців української незалежності і державності до українського народу, його гідного пошанування та згуртування. Використання української мови свідчить не тільки і не стільки, що вони говорять "народною мовою" - але головне про те, що вони - його організатори: вони мусять бути діячами і провідниками української державности. Тому істотним при цьому є поняття "спільна національна мова", яка у першу чергу і покликана виконувати національно-об"єднавчу роль: для українського народу, представників "місцевих організованих" національна мова є даністю, узвичаєним традиційним засобом життєздійснення.
В статье в качестве исходного положения освещается развитие национального языка в прошлом и его назначение и возможности в современных процессах. Отмечается, в частности, на историческом формировании национальнообъединит&ельном, культуро-утвердительном потенциале и, соответственно, необходимость его углубленного развития и освоения в современных разнонаправленностях национальной самобытности. Украинский язык рассматривается, в частности, как действенное средство отно&шения творцов украинской независимости и государственности к украинскому народу, его достойного уважения и сплочения. Использование украинского языка свидетельствует не только и не столько, что они говорят "народным языком" - но главное о том, что о&ни - его организаторы: они должны быть деятелями и источниками украинской государственности. Поэтому существенным при этом есть понятие "общий национальный язык", который в первую очередь и призван выполнять национально объединительную роль: для укра&инского народа, представителей "местных организованных", национальный язык является данностью, общепринятым традиционным средством жизнеосуществления.
In the article, as initial position the development of the national language in the past and its d&estination and possibilities in modern processes is reported. In particular, it is accentuated on historical forming of national consolidating, culture-assertive language potential and, accordingly, necessity of its deep development and mastering in &modern directions of national originality. Ukrainian language is examined, in particular, as an effective mean of relation of creators of Ukrainian independence and state system to the Ukrainian people, their decent honoring and solidarity. The use o&f Ukrainian language testifies not only and not so much that they speak a "folk language" - but testifies mainly to the fact that creators are people"s organizers: they must be figures and guides of Ukrainian polity. Therefore, substantial here is a &concept of "common national language", which is called first of all to execute national consolidating role: for Ukrainian people, representatives of "local organized", the national language is a given as usual traditional mean of life realization.
&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
