Через ряд об"єктивних причин міжвоєнна Чехословаччина стала одним із головних центрів української еміграції. Заснувавши тут кілька наукових установ, зокрема Музей визвольної боротьби України та Український історичний кабінет, наші співвітчизники зуміли за досить короткий час акумулювати значний за обсягом документальний масив, відомий в історіографії як "Празький український архів". Після визволення Чехословаччини від німецької окупації в травні 1945 року уряд республіки передав цей архів до СРСР, де його було використано для збирання та впорядкування актуальної інформації про діячів Української революції 1917-1921 років, кваліфікованих радянською владою як "контрреволюційниі елементи".