У статті висвітлені інтеграційні процеси країн Південно-Східної Азії, політику балансування між країнами "тихоокеанського трикутника" (США, КНР, Японія). Дослідження показує природу Південно-Східної азійської регіональної динаміки безпеки, конкретизує так звані стратегії обмеження АСЕАН проти Китаю і частково роль Сполучених Штатів у цих стратегіях. Виходячи з того, що США є життєво важливим гравцем безпеки в регіоні, акцент робиться на тому, як ці держави бачать США та Японію в якості забезпечення гарантів безпеки по відношенню до Китаю. Метою дослідження є аналіз балансування в ПСА щодо тісних регіональних відносин у плані безпеки із США, КНР та Японією в період від припинення біполярного протистояння до завершення світової фінансово-економічної кризи першого десятиліття ХХІ ст., представити узагальнюючі гіпотези стосовно того, які держави застраховуються від інших великих держав і за яких умов. Методологічною основою статті є системний регіональний підхід, принципи історизму, логічності, а також сукупність загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Для виконання поставлених цілей було використано такі методи історичного дослідження як історико-порівняльний, історикосистемний, проблемно-хронологічний, структурно-функціонального аналіз&у. Поєднання цих наукових методів дало можливість усебічно і комплексно дослідити балансування сил у Південно-Східній Азії у постбіполярний період на тлі розвитку регіональних процесів і взаємозв"язку з ними. Важливо констатувати, що дослідження бала&нсування сил у Південно-Східній Азії буде розвиватись доти, доки сам регіон не набуде статусу гегемона, якщо таке буде можливим. Експерти вважають, що закладені в Тихоокеанській угоді принципи розв"язання торговельних суперечок можуть стати прикладом& для майбутніх міжнародних економічних союзів. Зокрема, на часі масштабна угода - Трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство (ТТІП), що означає створення режиму вільної торгівлі між США та Європейським союзом. Нова зона вільної торгівлі &буде являти собою потенційнонайбільшу регіональну угоду про вільну торгівлю в історії, на яку має припадати 46% від світового ВВП.
В статье освещены интеграционные процессы стран Юго-Восточной Азии, политика балансирования между странами "тихоокеанс&кого треугольника" (США, КНР, Япония). Исследование показывает природу Юго-Восточной азиатской региональной динамики безопасности, конкретизирует так называемые стратегии ограничения АСЕАН против Китая и частично роль Соединенных Штатов в этих страте&гиях. Исходя из того, что США являются жизненно важным игроком безопасности в регионе, акцент делается на том, как эти государства видят США и Японию в качестве обеспечения гарантов безопасности по отношению к Китаю. Целью исследования является анали&з балансирования в ЮВА согласно региональных отношений в плане безопасности с США, КНР и Японией в период от прекращения биполярного противостояния к завершению мирового финансово-экономического кризиса первого десятилетия XXI в., представить обобщаю&щие гипотезы о том, какие государства страхуются от других великих держав и при каких условия. Методологической основой статьи является системный региональный подход, принципы историзма, логичности, а также совокупность общенаучных и специальных мето&дов исследования. Для выполнения поставленных целей были использованы следующие методы исторического исследования как историко-сравнительный, историко-системный, проблемно-хронологический, структурнофункционального анализа. Сочетание этих научных мет&одов позволило всесторонне и комплексно исследовать балансировки сил в Юго-Восточной Азии в постбиполярный период на фоне развития региональных процессов и взаимосвязи с ними. Важно констатировать, что исследование балансировки сил в Юго-Восточной Аз&ии будет развиваться до тех пор, пока сам регион не приобретет статус гегемона, если такое будет возможным. Эксперты считают, что заложенные в Тихоокеанском соглашении принципы решения торговых споров могут стать примером для будущих международных эк&