На прикладі автобіографії Івана Нечуя-Левицького, спогадів, листів
Володимира Леонтовича, творів здійснено спробу порівняльного аналізу
життєвого та творчого шляху. Доведено, що, хоча літератори не були ровесниками, усе ж формувалися як українці в умовах колоніальної залежності
країни, уберегтися від зросійщення їм вдалося завдяки рідній мові, національному
фольклору. Спільність реалістичної манери письма літераторів має
відмінності: у Івана Нечуя-Левицького вона романтизована, у Володимира
Леонтовича позначена поетикою натуралізму, частково модернізму.
In the article on the example of the autobiography of Ivan Nechuy-Levitsky, the
memoirs, letters of Vladimir Leontovich, the works an attempt is made to make
a comparative analysis of the life and creative path. It is proved that, although the writers were not peers, they still formed themselves as Ukrainians in the conditions of
colonial dependence of the country, they managed to save themselves from the irrigation
thanks to their nativelanguage, national folklore. The commonality of the realistic style
of writing writers has differences: it is romanticized by Ivan Nechuy-Levytsky, marked
by Vladimir Leontovich"s poetics of naturalism, partly of modernism.
