Своєрідним явищем повоєнного життя в УРСР стало повернення українських емігрантів. Частина сподівалася на покращення економічного становища: забезпечення стабільним заробітком і житлом. Інша частина виявляла виразні прорадянські настрої. На підставі аналізу публікацій газетних видань УРСР 1950-1960-х рр. як часу найінтенсивнішого руху повернення з погляду біографічної складової проаналізовано походження, вік, майнове соціальне становище, політичні вподобання та активність реемігрантів. З"ясовано, що найбільша кількість мешканців українських земель виїздила із західної їхньої частини у період до Другої світової війни. Українці вирушали до Європи та Америки: Франції, США, Канади, проте найбільша їхня кількість опинилась у країнах Латинської Америки, зокрема в Аргентині. Це були переважно сімейні люди, які виїздили родиною з метою придбати землю і господарювати на ній. Проте успіхи у сільському господарстві Аргентини, Уругваю, Парагваю та Бразилії у тих, хто повернувся, були незначними через важкі умовипраці в незвичному кліматі. Багато хто змушений був покинути землю і працювати в містах на різних роботах. Можна стверджувати, що серед реемігрантів переважали сільськогосподарські робітники та працівники промисловості й сфери обслуговування. Багато &хто брав участь у страйках, профспілковому русі, культурних організаціях, що мали контакти із СРСР.
Визначено, що вони були здебільшого сімейними людьми, мали по кілька дітей, проживали разом і в країнах, з яких поверталися, і в Україні. Одинаками б&ули ті, хто виїздив із Канади та США. Порівняно незначна їхня кількість, здебільшого люди літнього віку, намагалися оселитися там, звідки були родом. Більшість виявляла мобільність і здатність до розриву зі звичним способом життя і переїздила до різн&их регіонів УРСР та СРСР, надаючи перевагу життю у містах.
Необхідно враховувати специфічність радянської преси, яка не повідомляла про негативи процесу рееміграції й усі його особливості, її заідеологізованість. Проте з неї ми можемо скласти портре&т реемігранта: переважна більшість мала прорадянську позицію, була працелюбною частиною соціуму, надавала перевагу робітничим професіям і прагнула отримати освіту.
A peculiar phenomenon of post-war life in the Ukrainian SSR was the return of Ukraini&an emigrants. Some of them were hoping to improve the economic situation, in particular, to obtain stable earnings and housing. The other part showed active pro-Soviet position. There were analyzed newspapers articles in the of the USSR 1950"s and 19&60"s. This was the period of the most intensive movement of the return. The author analyzes the origin, age, social status, political preferences and activity of the re-emigrants from the point of view of the biographical component. It is established& that it was residents of Western Ukrainian lands who left from Ukraine before the Second World War the most. Ukrainians went to Europe and America: France, the United States, Canada, but the largest number of them turned out to be in the countries o&f Latin America, in particular, in Argentina. These were mainly family people who leaved Motherland with their families and had a goal to acquire own land and engage in farming on it. However, the success in agriculture in Argentina, Uruguay, Paragua&y and Brazil in those who returned was insignificant due to the difficult working conditions in an unusual climate. Many people were forced to leave the land and work in cities at different jobs. Agricultural workers, workers in industry and services& dominated among the re-emirates. Many participated in strikes, the trade union movement, cultural organizations that had contacts with the USSR.
It was determined that they were mostly family people, had several children, lived together in the coun&tries from which they returned, and in Ukraine. Bachelors were those who returned from Canada and the United States. Relatively few tried to settle there where they were from. These were elderly people. Most showed mobility and the ability to break w&
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
