Стаття присвячена спробі розглянути жанр епінікія з точки зору мовної гри, ознаки якої можна знайти на різних змістових рівнях тексту: спортивному, міфологічному, поетико-риторичному, обрядовому. Гра між автором і читачем побудована на асоціативному принципі, у якості джерела асоціацій виступають різні види прецедентних онімів: теоніми, антропоніми, топоніми. Головна мета автора - створити ідеальний образ homo ludens, перетворити факт його перемоги на міфологічний прецедент. Ключові слова: Піндар; епінікій; мовна гра; історична ономастика; прецедентне ім"я; homo ludens.
В статье сделана попытка рассмотреть жанр эпиникия с точки зрения языковой игры, признаки которой можно обнаружить на разных уровнях поэтического повествования: спортивном, мифологическом, поэтико-риторическом, ритуальном. Игра между автором и читателем строится на ассоциативном принципе, при этом источником ассоциаций выступают разные виды прецедентных онимов: теонимы, антропонимы, топонимы. С их помощью автор создаёт идеальный образ homo ludens, превращает факт его победы в мифологический прецедент
The article attempts to consider the genre of epinikion from the point a language game, the signs of which could be found on different levels of poetic narration: sport, mytholo&gical, poetic, rhetorical and ritual. The game between the author and the reader is based on an associative principle, wherein different types of precedent onyms: theonyms, anthroponyms and toponyms perform themselves as a source of associations. Usi&ng them as tools the author creates an ideal image of "homo ludens", turning the fact of his victory into mythological precedent.
