Currently, the sixth continent as a region is not under the jurisdiction of any state, given its importance to all mankind in terms of ecology, the importance of mineral and living resources, the need to ensure international peace and security, this article examines and analyzes the possibility of applying to it one of two possible legal regimes, namely: the first is the regime for the implementation of the rights of the international investment community, by concluding an appropriate agreement on the international management of the Antarctic as the common heritage of mankind. At the same time, the existing mechanisms - the Antarctic Treaty and other related documents - are being questioned, since they were not authorized by the international community. In addition, one of the huge drawbacks of transforming Antarctica into a public facility is the emergence of the advantages of individual states that are technically and economically capable of developing Antarctic resources, which can lead to political tensions, friction and military confrontation. The essence of the second legal regime is to recognize Antarctica as a common heritage of humanity, which should positively affect the continued ban on geological exploration in the area, by extending &the Madrid Protocol for an unlimited period or adopting a new document for this purpose. Antarctica can be qualified as an object of particular international interest. Analyzing the above possible legal regimes and trying to give preference to a fair&er mechanism in resolving the issue of the international legal regime of Antarctica, the conclusions obtained are that the sixth continent would be more expedient to consider the concept of the common heritage of mankind along with the opinions of al&l interested countries of the world - with different levels economic and social development and completely different legal systems and traditions.
Антарктика як об’єкт загальної спадщини людства та територіальні претензії на нього.
В даний час шост&ий континент як регіон не знаходиться під юрисдикцією жодної держави, враховуючи його значення для всього людства з точки зору екології, важливості мінеральних і живих ресурсів, необхідності забезпечення міжнародного миру та безпеки, ця стаття вивчає& та аналізує можливість застосування до нього одного з двох можливих правових режимів, а саме: Перший - це режим реалізації прав міжнародного інвестиційного співтовариства шляхом укладення відповідної угоди про міжнародне управління Антарктикою як за&гальну спадщину людства. У той же час існуючі механізми - Договір про Антарктику та інші пов"язані з цим документи - ставлять під сумнів, оскільки вони не були уповноважені міжнародною спільнотою. Крім того, одним із величезних недоліків перетворення& Антарктиди в суспільний заклад є поява переваг окремих держав, які технічно та економічно здатні розробляти ресурси Антарктики, що може призвести до політичної напруги, тертя та військового протистояння. Суть другого правового режиму полягає у визна&нні Антарктиди загальним надбанням людства, що повинно позитивно вплинути на постійну заборону геологічних розвідок у цьому районі шляхом продовження Мадридського протоколу на необмежений термін або прийняття для цього нового документа. Антарктиду мо&жна кваліфікувати як об"єкт, що становить особливий міжнародний інтерес. Аналізуючи наведені вище можливі правові режими та намагаючись надати перевагу справедливішому механізму у вирішенні питання міжнародно-правового режиму Антарктиди, отримані вис&новки полягають у тому, що шостий континент було б доцільніше розглянути концепцію спільної спадщини людства з думкою всіх зацікавлених країн світу - з різним рівнем економічного та соціального розвитку та абсолютно різними правовими системами та тра&диціями.
