"Після тривалого періоду позиціонування М.І. Петрова (1840-1921) як, головним чином, літературознавця, що було типовим для довідкових видань радянської доби, сьогодні він усе частіше характеризується і як українознавець, археолог, історик мистецтва і музеєзнавець, дослідник матеріальної і духовної культури України, як ентузіаст археологічних, етнографічних, краєзнавчих (у сучасному розумінні цього терміну) студій. Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії, до створення якого він активно долучився і який він, фактично, перетворив на один із провідних центрів музейництва рубежу ХІХ-ХХ ст., став одним із центрів координації краєзнавчих студій на теренах сучасної України і далеко за її межами. Водночас, Церковно-історичне та археологічне товариство, незмінним секретарем якого він був упродовж майже всього часу існування цього товарства, стало тим інструментом, за допомогою якого організовувалися і координувалися зусилля краєзнавців-аматорів тих часів".
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
