"Ми часто розмірковуємо про те, що потрібно підвищувати якість освіти. Для цього ми розпочали реформу середньої школи. Але є ще один важливий момент, без якого жодні реформи не спрацюють, - створення ефективної мережі навчальних закладів. У нас багато маленьких шкіл, здебільшого сільських, які обходяться державній скарбниці дуже дорого, а ось якість освіти в них обернено пропорційна видаткам. Чи повинна держава утримувати їх, чи вигідна їй така політика? Це дуже болісне питання. Таким воно було в усі часи при всіх міністрах і парламентах. Постало воно й тепер, при підготовці нового закону "Про повну загальну середню освіту". Перед другим читанням (тобто вже з новим складом парламенту) до законопроєкту було внесено пропозицію, щоб держава поступово припинила фінансування дуже маленьких шкіл. Це пропонують зробити впродовж трьох років: спочатку не виділяти державну субвенцію школам, у яких навчаються менше 30 учнів, через рік - тим, у яких менше 40, потім - у яких менше 50.
Таке рішення не означає, що маленькі школи мають зникнути з лиця землі. Просто держава не вкладала б у них кошти (вона підтримує опорні школи, в яких навчаються діти з різних сіл). Але це може зробити місцева влада, якщо вважатиме, що маленька школа справді потрібна. Пропозиці&я про припинення фінансування викликала такий самий шквал, як суперечки навколо зарплат учителів. Профспілки працівників освіти виступили із заявами про те, що скорочення шкіл призведе до звільнень. І поповзли чутки й страшилки: державні малокомплект&ні школи закриють, а замість них відкриють приватні, наближається комерціалізація шкіл і порушення Конституції. Серед населення прокотилися нарікання: "тоді вже краще зразу сільських дітей на ферму, навіщо їм школа", "ви знищуєте село".
