"Останнім часом український уряд та парламентська монобільшість просто-таки фонтанують “свіжими” ініціативами в соціальній сфері. На превеликий жаль, більшість із них спрямовано на деактивацію закріпленої в Конституції України соціальної держави. Безумовно, реформувати й осучаснити пострадянську соціальну сферу, яка виглядає архаїчною та заскорузлою, необхідно вже давно. Щоб у цьому впевнитися, варто пройти бюрократичні митарства в органах соцзахисту чи в Пенсійному фонді. Власне, один із фокусів соціальної реформи – це “діджиталізація” адміністрування й комунікацій, переведення всіх комунікацій громадян із цими структурами в онлайн-режим. Проте ще одним важливим аспектом реформування “соціалки” виглядає встановлення справедливих розмірів державних виплат усім тим громадянам, котрі такої допомоги потребують. І щоб отримувачі цих пільг саме жили на ці гроші, а не “животіли”. Власне кажучи, на те і держава, щоб адекватно зорганізувати соціальний “менеджмент” для всіх нужденних на кошти платників податків".
