"Після завершення збройних конфліктів відновити справедливість та довіру між їх сторонами неймовірно складно. Колективний посттравматичний синдром, родини жертв і учасники подій без відповіді на питання, де перебувають їхні близькі; картини насилля, якідоводилося споглядати роками, фейкові новини з елементами пропаганди, втрата всього і всіх... Біль. Страх. Прагнення помсти.
На цьому тлі неймовірним подразником для будь-якого суспільства, в будь-якій історії протистоянь є слово "амністія". Втім, до її проведення потрібно готуватися. Беземоційно. Свідомо та з чітким розуміння, яка її мета, хто не буде амністований, зважаючи на тяжкість злочинів, у чому цінність цього процесу. Багато важить статус і природа воєнного протистояння, адже на завершальномуетапі міжнародного збройного конфлікту під амністію не підпадають його учасники, незалежно від громадянства, які вчиняли тяжкі злочини, а розслідування щодо них триватиме доти, доки підозра не завершиться обвинувальним чи виправдувальним вироком у судахміжнародної юрисдикції. Право жертв конфлікту на правду, притягнення до відповідальності винних у тяжких злочинах, гарантії неповторення конфлікту можуть бути реалізовані через правосуддя перехідного періоду, елементом якого є прощення та забуття за &незначні порушення політичного чи морального характеру, адміністративні проступки, тобто через амністію".
