"Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про еволюцію тем та сюжетів балетного театру за ідеологічних умов стагнації та застарілої державницької політики щодо виховання підростаючого покоління. Висновки. Звернення українських композиторів (В. Гомоляка, Ж. Колодуб, І. Ковач, Ю. Шевченко та ін.) до інокультурних витоків балетної образності, а також увага постановників дитячих балетів виключно до сюжетів і тем зарубіжної (насамперед європейської) літератури свідчить про недооцінку можливостей вітчизняної літературної й фольклорної спадщини у збагаченні і розширенні хореографічної культури України та у надмірному наслідуванні ідеологічним стандартам радянської держави («Хлопчиш-Кібальчиш» М. Сильванського). З"ясовано, що у багатьох випадках балетні партитури українських композиторів не поступалися художньою якістю аналогічним творам композиторів Росії (Р. Щедрін, Ю. Тер-Осипов, Д. Саліман-Владимиров), Вірменії (К. Хачатурян) та ін. країн".