"В умовах неоголошеної гібридної війни Росії проти України значно актуалізується проблема консолідації українства як транскордонної, трансдержавної і трансконтинентальної спільності. Зростає інтерес до вивчення умов, чинників та механізмів такої консолідації. Адже проблема консолідації українства у постколоніальну добу є однією з ключових у сучасному українознавстві. Оскільки українознавство утверджується сьогодні як інтегративна наука, то у зв’язку з цим необхідно чітко розрізняти різні рівні інтегративності (комплекс, синтез, інтеграція), які співвідносяться з полідисциплінарними, міждисциплінарними й трансдисциплінарними методологічними стратегіями. Інтегративний підхід до вивчення поставленої проблеми передбачає пошук спільного поняття для позначення всіх процесів об’єднувального характеру (згуртування, консолідації, інтеграції, солідаризації), які відбуваються в середовищі українства. Таким спільним поняттям є термін «кон’юнктивні процеси» (на відміну від «диз’юнктивних процесів»). У постколоніальних країнах найшвидше і найпростіше відбувається консолідація на мікрорівні, а найважче – на макрорівні (через низький рівень суспільної довіри й соціальної відповідальності, через недостатньо розвинуте громадянське суспільство тощо). Нов&ітня історія України показує, що консолідація на мезо- і макрорівнях у постколоніальному українському суспільстві гальмується недостатнім рівнем самоорганізації громадян у багатьох регіонах держави, відсутністю конструктивних вертикальних зв’язків &між громадянами і владою, тривалою авторитарністю державного управління, існуванням неадекватних суспільно-політичних уявлень, деформаціями ментальності, світогляду та поведінки людей в умовах колоніалізму й неоколоніалізму. Головними чинниками тра&нскордонної консолідації українства є спільні архетипи й уявлення, цілі та цінності, потреби та інтереси, горизонтальний колективізм, взаємна довіра та взаємодопомога, спільні завдання і спільна діяльність, спільна пам’ять і спільна ідентичність, п&атріотизм, національна ідея, діалогічні взаємини, кооперантна взаємодія, активність громадянського суспільства, дієвість авторитетних (неолігархічних) еліт, демократичний стиль лідерства й керівництва, спільний ворог тощо). Дуже важливим є домінув&ання кон’юнктивних практик над диз’юнктивними, а також баланс вертикального та горизонтального напрямків кон’юнктивних процесів".
