"Розглядається явище постколоніальної міграції. Зокрема, на прикладі країн колишнього Радянського Союзу вивчаються особливості міграційних процесів у постколоніальну добу, характерні особливості постколоніальних мігрантів, їхні відмінності від інших груп мігрантів. Розпад Радянського Союзу викликав значні зміни у міграційній ситуації в цьому регіоні. Падіння «залізної завіси» навколо колишньої імперії дало громадянам нову можливість – відвідувати раніше недоступні країни далеко за межами колись найбільшої країни у світі. У той же час виникла нова реальність: у колишній Радянський Союз рухаються натовпи мігрантів, раніше класифікованих як внутрішні мігранти, тепер вони перетворюються на громадян різних країн і т.д. Потоки людей з колишньої імперської периферії до центру колишнього Радянського Союзу, спадкоємцем якого є сучасна Російська Федерація, вписуються в концепцію постімперської міграції. Ознаки та характеристики постімперських держав включають аномальні демографічні й етнічні конфлікти, напруженість, нескінченні потоки біженців, інтенсифікацію імміграційних процесів, що викликає серйозні економічні проблеми. Перебуваючи «на рейках» мирного і незалежного розвитку, нові держави традиційно намагаються уникати міжетнічних і міжнаціональних конф&ліктів. У той же час, колоністи в нових державах часто сприймаються не як представники національних меншин, а як іноземці. Вони часто перевантажені ностальгією за «великою імперією», за «країною, яку ми втратили». Постімперська ситуація в Росії, яка &стала наступницею колишньої радянської імперії, ця «велика сила, яка зниклаз політичної карти світу», перетворюється на новий неоімперський і неоколоніальний «проект», особливості якого виявляються і у зовнішній, і у внутрішній політиці. У статті обг&оворюється важливість питань міграції для постколоніального суспільства, основна увага приділяється важливості адекватних відповідей на історичні виклики постколоніальної доби".
