В статті досліджено традиційний мусульманський інститут вакфу в Османській імперії у світлі турецької історіографії. Проаналізовано погляди турецьких істориків щодо причин заснування вакфів, питання місця і ролі вакфів в економічному, соціальному і культурному житті імперії османів, взаємостосунків адміністрації вакфів і влади, особливостей функціонування інституту в різних географічних ареалах їхнього місцезнаходження. Розглянуто основні підходи і тенденції турецьких дослідників до вивчення вакфів з 1930-х років (часу появи перших праць про вакфи Османської імперії в Турецькій Республіці) до сьогодні. Акцентовано на головних досягненнях турецької історіографії з зазначеного питання. Вказано на об"єктивність дослідження даного інституту, як важливої складової османської цивілізації. Аналіз турецької історіографії про вакфи проведено за принципами проблемно-хронологічного методу, що пояснюється усталеною в Туреччині традицією проблемного підходу до вивчення інституту вакфу.
In this paper we investigate the traditional Muslim institution of a waqf in the Turkish historiography. Particular attention is paid to the views of Turkish historians on the reasons for the foundation of a waqf, its place and role in the economic, social and cultural life of& the Ottoman Empire, as well as on the relationship between the waqf administration and the government, the functioning of this institute in the various geographical areas.
We distinguish and analyze the main approaches of Turkish researches to this& topic from 1930s (the time of occurrence of the first works on Waqf of the Ottoman Empire in the Turkish Republic) to the present day. Then we outline the main achievements of the Turkish historiography. In our opinion, researchers were objective en&ough while stating that a waqf was an important part of the Ottoman civilization. We have chosen a problemchronological approach to the analysis of the Turkish historiography as a problematic approach has already a great tradition in Turkey.
