"На прикладі романів французьких письменників епохи католицького ренесансу – Ж. Бернаноса, Ф. Моріака, Ж. Гріна – висвітлюється епістемологічне значення другорядного в мистецтві ХХ століття, унаочнюються наративні стратегії моделювання католицькими письменниками сповідального профілю літератури цього періоду. Доводиться, що онтологічний фон культури початку ХХ століття зумовлює тяжіння французького роману до теми сповіді. Шлях її становлення, однак, проходить через процес глибинних трансформацій під впливом естетичного дискурсу епохи. Одним із головних маркерів оновлення поетики сповіді в художньому вимірі ХХ століття стає інтенсифікація семантики другорядного в її координатах. Причини цього художнього феномену мають комплексне пояснення: по-перше, через звернення до типологічних особливостей сповіді як християнського таїнства, по-друге, через розуміння природи нових мотивів, що лягають в основу сповіді героя роману ХХ століття".