"Досліджено постмодерністський художній дискурс як особливий смисловий осередок прецедентних імен; розглянуто специфіку функціонування прецедентних імен у постмодерністському художньому дискурсі в контексті лінгвосеміотичних досліджень; окреслено роль прецедентних імен в організації структурної цілісності постмодерністських художніх текстів; визначено інтенції авторського звернення до прецедентних імен; виявлено особливості вживання прецедентних імен крізь призму авторської свідомості, зокрема визначено їхню роль в індивідуально-авторській творчій концепції.
In this article postmodern literary discourse as a peculiar semantic cell of precedent names is studied; specific features of precedent names functioning in postmodern literary discourse in the context of linguo-semiotic studies are viewed; the role of precedent names in the structural unity organization of postmodern works of fiction is outlined; the author’s intentions of appealing to precedent names are defined; peculiarities of precedent names use through the prism of the author’s consciousness are identified, specifically their role in individual author’s creative conception is highlighted. Postmodern literary discourse as a unique phenomenon of national and world culture is marked by i&ntertextuality in all its possible manifestations. Intertextuality is a text category which occupies one of central places among other categories of the text. It modifies works of fiction presentation as homogeneous structures, offering their underst&anding as heterogeneous structures in exchange, and describes literary texts by refusal from the focus on originality. Postmodern works of fiction operate in a particular linguocultural area – in semiosphere of national and world culture. Writers of &postmodern literature refer to the fund of existing texts and create new texts, in which pretexts are transcoded. Postmodern literary discourse is studied through various intertextual connections which provide the unity of the literary text linguisti&c structure, and postmodernism itself exempts the artistic text from overtext determinants, tagging it with an autonomous status".
