"Розкрито процес становлення творчої особистості Д. Гнатюка в коорди-натах культурологічного і мистецтвознавчого дискурсу в контексті культурно-мистецького життя 50-х років, зокрема діяльності Київського театру опери та балету. На основі матеріалів, опублікованих у періодичних виданнях, проаналізо-вано процес мистецького входження Д. Гнатюка у сферу професійного оперного виконавства, становлення його як провідного майстра сцени, опанування ним жанрових особливостей опери, вироблення індивідуального виконавського стилю, самобутньої виконавської лексики, сценічно-вокальної моделі поведінки. Дослідже-но діяльність Д. Гнатюка у громадській та міжнаціональній сферах. У тісному мистецькому діалозі з громадськими діячами, письменниками, він відкриває для себе українську історію, культуру, мистецтво, втілюючи їх здобутки своїм вико-навським мистецтвом у постановках опер М. Лисенка, С. Гулака-Артемовського, Ю. Мейтуса, В. Губаренка, В. Кирейка. У 50-х роках ХХ століття на сцені Київсь-кого театру Д. Гнатюк створить неповторні образи Онєгіна («Євгеній Онєгін»), Єлецького («Пікова дама» П. Чайковського), Щелкалова, Рангоні («Борис Годунов» М. Мусоргського), Валентина («Фауст» Ш. Гуно), які сприяли підвищенню рівня його майстерності як виконавця оперної клас&ики".
