"Урочисті публікації з нагоди національного свята зазвичай грішать на пафос. Хоча гріх, зізнаємося, невеликий. Бо куди ж без нього? Усе ж таки свято є, незалежність є, і що далі - то ціна її для нас зростає. До 2014 року ціна була суто символічною, а ось тепер її лічильник рахує людські життя. Солдатів і мирних мешканців, яких забирає чергова національно-визвольна війна. Яка, на відміну від попередніх, поки що має позиційний характер. Але чи надовго? Під час відзначення Дня незалежності трохи вщухають звичні політичні бійки, бо ж завжди є або вибори, або коаліції й опозиції, які стали вже константою українського життя. У день національного свята бодай ненадовго припиняються взаємні обвинувачення в тому, що "все не відбулося", "усі розчаровані", що "влада - злочинна", "опозиція - деструктивна", і суперечки з приводу того, хто більший, найщиріший і відчайдушніший патріот".
