"Описано функції дериватів із цим формантом у староукраїнській мові на рівні словотвірних і лексико-словотвірних типів. Задокументовані деривати ХІV–ХVІІІ ст. найчастіше творилися від прикметників, рідше – дієслів, іменників та інших частин мови. Суфікс-ота (-ета) в семантичному плані продовжує традиції праслов’янської та давньої руськоукраїнської мов: за допомогою розгляданого форманта творилися головним чином абстрактні назви якостей і властивостей, які могли набувати переносного абстрактного значення або зазнавати конкретизації".