Висвітлено питання генезису страхової справи, виокремлено основні етапи розвитку на основі дослідження історії економічних процесів, що мали місце в процесі формування сучасної людської цивілізації. Показано, що становлення страхової справи відбувалось задовго до створення страхових компаній та масового поширення страхових продуктів. З виокремленням страхової справи із торгової діяльності реалізується формування ключової економічної термінології та понятійного апарату. В науковому вимірі досліджено проблематику основних публікацій представників церкви та тогочасного нотаріату; їхнє ставлення до ризику та можливостей виокремлення страхової справи як окремого виду фінансової діяльності. З"ясовано, що договори 1319-1320 рр. близькі за своєю суттю до формування основних принципів страхової справи. Наведено напрацювання тринадцятого та чотирнадцятого століть, у яких задокументовано використання довічної ренти та ануїтету. Підкреслено роль міст, монастирів та абатств як інституцій значної суспільної довіри, що дозволило реалізувати власні фінансові продукти довготривалого характеру, задовго до створення відповідного понятійного апарату. Підкреслено факт масовості укладання страхових договорів у Генуї в 1393 році, що дає можливість виокремлювати цей час&овий період як окремий етап розвитку страхової справи та створення професійних інституцій. Проаналізовано перші друковані видання, присвячені проблематиці страхування. Проведено компаративний аналіз перших спроб запровадження обов"язкового накопичува&льного страхування життя муніципалітетами міст, починаючи з 1565 р. Підкреслено роль наукових напрацювань та необхідності продуманого підходу при провадженні страхової діяльності.
