"22 червня 1941 року - початок німецько-радянської війни. Однією з табуйованих тем в СРСР довгі роки була тема радянських військовополонених. Полон... Що на війні може бути страшнішим? Ти більше не солдат, не володар власного життя. Та на війні полоненібули завжди, від цієї гіркої долі не застрахований жоден солдат. Але світова історія не знала такої кількості полонених, як бійців і офіцерів Червоної армії у Другій світовій війні. Некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва Й. Сталіна була просто кричущою. Фактично більшість його наказів можна звести до двох формул: "ні кроку назад", а згодом - "узяти за будь-яку ціну". Скількох оточень і трагедій можна було б уникнути, скільки людських життів можна було б урятувати, якби не ці нереальні накази. Саме накази Й. Сталіна призвели до трагедії 6-ї і 12-ї армій Південного фронту в так званому Уманському котлі (у серпні 1941 р. в полон потрапило понад 100 тисяч бійців). Воїни опинилися в сумнозвісній "Уманській ямі". Заборона Сталіна залишити Київ спричинила оточення вже наступного місяця ще чотирьох армій (665 тисяч бійців). Наслідком недооцінки ворога, тактичних прорахунків командування було й повторення ситуації під Харковом уже у травні 1942-го - у полоні опинилися 240 тисяч бійців. І це були& далеко не останні безневинні жертви війни".