"Визначено епістемологічні передумови сприйняття англомовних викладів Священного Писання доби Єлизавети І як перехідних ланок на шляху від Біблії У. Тіндейла - першого англійського перекладу Богодухновенної Книги з мов оригінального тексту - до авторизованої версії короля Джеймса, визнаної вершиною перекладацької майстерності в історії євангелізації Англії. Недооцінка Женевської Біблії і Єпископської Біблії і як віх у долученні англійців до Слова Божого, і як літературних досягнень англійського Відродження пов’язується із виключенням із їх «поля огляду», оформленого сучасною гуманітарно-науковою рефлексією, і ренесансно-гуманістичних інспірацій єлизаветинців - перекладачів Священного Писання, і відкритих ними горизонтів сприйняття традиціоналістської теорії перекладу. Значущість граничного комунікативного досвіду, втіленого в єлизаветинських англомовних викладах Богодухновенної Книги, для міжособистісних відносин людини і Творця, розкривається на основі виявлення тієї діалогічної співвіднесеності критеріїв змістової і формальної відповідності перекладу, що встановлюється перекладачами доби Єлизавети І, націленими на “передання Слова Божого людськими мовами” (Ю. Найда), і спрямовує їх на відкриття, на злеті Ренесансу в Англії, способів забезпеченн&я особистого доступу до Одкровення, які уможливили оформлення духовного виміру особистісного самовизначення в англомовному культурному контексті".
