"...Значна частина української етнічної території знаходиться в межах вісло-дніпровської прабатьківщини слов’ян. Українці ще й дотепер зберігають величезний шар пісенних творів обрядової функції – тих, що приурочені до свят та виробничих сезонів календарного землеробського кола, і тих, що обслуговують шлюбний ритуал. Ще на поч. 20 ст. вітчизняна етномузикологія винайшла спосіб типологічного опису музичних творів, спираючись на їх силаборитмічну форму. Але досі не вироблено вичерпного зведеного реєстру обрядових мелоформ – існують тільки численні регіональні описи окремих груп пісень, не завжди узгоджені між собою за аналітичними параметрами. У пошуках спільної платформи для укладення названого реєстру автор створила базу даних обрядових мелодій українців (РОРУ), а також типологічно тотожних творів із сусідніх білоруських, польських, литовських, російських територій. Всього згромаджено близько 50 тис. одиниць, з-поміж них бл. 36 тис. виявили строгі морфологічні та функціональні характеристики: чітку приуроченість до певної етнографічної ситуації, усталений тип композиції, опертий на комбінацію стійких ритмічних блоків- «цеглин» часомірного (квантитативного) типу ритму. Спільний ареал поширення таких мелодій пропо-нується називати «слов’яно-балтськ&им ранньотрадиційним меломасивом» (СБРМ). Його контури окреслені в опублікованих раніше картах автора".